ВСЕЧЕСНОМУ СВЯЩЕНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ «Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав Свого Сина, Який народився від жінки і підкорився Закону, аби викупити тих, які під Законом, щоб ми одержали всиновлення» (Гал. 4: 4-5).
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
Різдво Господа нашого Ісуса Христа — надзвичайна подія в історії людства. Воно стало межею між двома епохами — Старим і Новим Завітом; початком нашого оновленого життя, нових стосунків між Богом і людиною та між самими людьми. Це стосунки, у центрі яких є любов, а з неї, природно, виростають інші плоди — мир і благовоління. Саме тому пришестя Сина Божого у світ було урочисто сповіщене ангелами. Їхнє славослов’я про мир на землі та божественне благовоління (Лк. 2:14) стало основою всього земного життя й служіння Христа — Спасителя світу та людського роду (Лк. 2:11; Мф. 1:21).
Христос народився на землі, щоб відкрити людям шлях до духовного народження. Він явився у видимому тілі, аби поставити перед нашими очима народження невидиме. У самому факті Його Різдва ми ніби крізь прозору завісу (Євр. 10:20) можемо розгледіти новий і живий шлях власного духовного відродження. Не потрібно вже повторювати зі старозавітним пророком Давидом: «Господи, навчи мене дороги, якою маю йти» (Пс. 142:8), — бо те, що колись було прихованим, тепер ясно відкрито кожній людині у Втіленому Сину Божому, Який сказав: «Я є дорога» (Ін. 14:6).
Боговтілення звершилося. «І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини» (Ін. 1:14). Якщо раніше навіть праведний Іов лише сподівався, що його Визволитель живий і що в останній день Він приведе його до нового життя, а праведник побачить Його очима своїми, то тепер і прості пастухи, і мудрі волхви змогли своїми очима побачити Спасителя світу та поклонитися Йому від імені всього страждаючого людства. Пастухи й волхви однаково збагнули: з народженням Спасителя зруйновано перешкоди між Богом і людьми. Прийшов Відкупитель, і небо знову відкрилося людині — близько, доступно, спасительно. Істинно натхненно й поетично свідчить про це святитель Григорій Богослов: «Саме Слово Боже — предвічне, невидиме, неосяжне, безтілесне, Початок від Початку, Світло від Світла, Джерело життя і безсмертя, Відбиток Первообразу — приходить до Свого образу, бере на Себе плоть заради плоті, єднається з розумною душею заради нашої душі, очищує подібне подібним, стає людиною у всьому, окрім гріха».
Всесильний Бог міг визволити людину з-під влади мучителя лише силою Своєї всемогутності. Але тоді диявол мав би привід дорікнути, що, перемігши людину, був переможений Богом не правдою, а тільки силою. Тому людинолюбний Господь бажав, щоб саме творіння, яке занепало, стало переможцем. Він Сам став людиною, щоб відновити подібне подібним. Немічна людина, поневолена пристрастями, не могла сама підвестися й повернути собі спасіння. Святитель Афанасій Великий пише: «Людина, зрадивши правду, полюбила беззаконня; тому Єдинородний Син став людиною, щоб у Собі Самому виправити це і навчити людство знову любити правду й ненавидіти беззаконня» (Тлумачення 44-го псалма). Ось у чому причина Воплочення.
Людина створена істинно вільною як образ Божий у творінні. Свобода волі є невід’ємною рисою її богоподібності. Навіть тоді, коли людина в раю обрала шлях, запропонований дияволом, Бог не відібрав у неї свободи; і впродовж усієї історії Він ніколи не скасовував її надприродним примусом. Тому Христос не прийшов як земний завойовник чи всесильний чудотворець. Син Божий прийшов у світ як Син Людський — народився серед людей, щоб усім синам людським відкрити можливість стати синами Божими за благодаттю. Спасенне значення Втілення полягає в тому, що людина не залишилася самотньою зі своєю неміччю. Її слабкість і недосконалість покриваються довершеністю Бога, Який прийняв на Себе всю людську неміч. Ставши людиною, Христос поєднав Своє життя з нашим і ніколи вже не віддаляється від нас. Своїм пришестям Син Божий осяяв блудний світ промінням істинного богопізнання. Він сповістив людям велику істину: усі люди — браття, члени єдиного благодатного Тіла Христового. У Церкві ми разом покликані являти в собі Царство Боже — царство правди, миру та любові. У людському тілі Син Божий у всьому був подібний до нас, окрім гріха. Послух, терпіння, смирення, любов, милосердя, молитва — усе це Він звершив, щоб навчити нас чеснот досконалості, щоб ми вміли долати гріховну жорстокість, неправду, лицемірство, жадібність і себелюбство. Він страждав від людської ворожнечі, заздрості, гордині, жорстокосердя; добровільно прийняв муки на хресті та виявив найбільшу любов до людського роду. Пам’ятаймо цю любов нашого Спасителя й стараймося робити все можливе для новонародженого Христа, один для одного, для своєї Батьківщини і для власного спасіння.
Сьогодні, дорогі у Христі брати й сестри, ми живемо у непростий час. Уже понад десятиліття Україна захищається від підступного ворога. Наш народ несе тягар важких втрат і страждань, але й проявляє дивовижну мужність, незламність і віру. Можливо, Господь дає нам ці випробування, щоб, пройшовши крізь них, ми стали духовно сильнішими та ще тісніше згуртувалися. Зміцнюймося духом, не даваймо місця зневірі! Бо ворог радіє не стільки нашим втратам, скільки нашому можливому роз’єднанню. Наш порятунок — у єдності, у твердій вірі, у невтомній праці та взаємній підтримці.
Схиляємо серця перед мужністю українських воїнів, які жертовно боронять нашу землю. Дякуємо волонтерам, медикам, капеланам, усім, хто в ці важкі часи трудиться для перемоги, долаючи страх, втому й біль. Наші старання, праця й жертви — це надбання всього українського народу, нові сторінки історії боротьби за збереження держави, свободи, гідності, віри, мови, культури, традицій і пам’яті. Тож допомагаймо одне одному та українському війську, не зважаючи на труднощі сьогодення та прояви корупції в органах державної влади.
Підтримуймо одне одного. Молімося за наших захисників, за звільнення всіх полонених, за зниклих безвісти, за їхні родини, за родини загиблих та за спокій душ усіх Героїв, що віддали життя за Батьківщину. Молімося за мир, який ангели сповістили світу в ніч Різдва Христового.
Всечесні отці, монахи й монахині, керівники обласних і районних адміністрацій, очільники громад, військові, волонтери, медики, дорогі брати і сестри! Щиро вітаю вас і ваші родини зі світлим святом Різдва Христового та з Новим, 2026-м роком Божим.
Нехай благодать новонародженого Христа зміцнить кожного в добрі, нехай укріпить ваше здоров’я, благословить ваші родини й оселі миром, любов’ю та добробутом. Нехай Господь пошле Україні перемогу й дозволить нам зустріти наступні свята вже в довгоочікуваному мирі — на нашій рідній, Богом благословенній землі.
СЛАВІМО ЙОГО!
Високопреосвященніший МАКАРІЙ,
Митрополит Львівський
УПЦ (ПЦУ)
РІЗДВО ХРИСТОВЕ 2025 РОКУ БОЖОГО
м. Львів
